Квітково-декоративні лікарські рослини. Народні прикмети. Лікування квітами. Фітотерапія (дистанційно, ІІ р.н.))

 Лікарські рослини.

У цю велику категорію включено рослини, органи яких використовують як сировину для виготовлення лікувальних препаратів, що застосовуються як в офіційній, так і в народній медицині, а також у ветеринарії. Слід сказати, що рослин, визнаних традиційною медициною лікарськими, усього 21000, але народні цілителі застосовують у своїй практиці значно більшу кількість цілющих рослин. Представники цієї категорії поділяються на офіційні, фармакопейні та лікарські рослини народної медицини. Кожна рослина категорії лікарських повинна містити хоча б одну речовину з лікарськими властивостями. Іноді вона сконцентрована в листі, іноді в квітках, бруньках, коренях або стеблах, але часто буває, що тією чи іншою мірою ця речовина міститься в усіх органах рослини. Сьогодні з більш ніж трьох тисяч лікарських препаратів трохи менше половини виробляється з рослин, але з року в рік число таких ліків збільшується. Щоб виростити на своїй ділянці здорову рослину з сильно вираженими цілющими властивостями, потрібно створити для неї оптимальні умови, а при зборі лікарської сировини важливо знати, в якому саме органі зосереджена лікарська речовина та в який період вегетації її в рослині найбільше.  

Бадан або бергенія (лат. Bergenia), утворює рід багаторічних рослин родини Ломикаменевих. Виростають ці багаторічні трави в помірному поясі від Кореї і Китаю до країн Середньої Азії, оселяючись у тріщинах скель або на кам'янистому ґрунті.

У народній медицині застосовуються лікувальні властивості коренів рослини при ентероколітах, фібромі й ерозіях шийки матки, злоякісних пухлинах. Використовують бадан для лікування хвороб легень, кровоточивості ясен, грипу, гострих респіраторних захворювань, дерматозу, хвороб шлунково-кишкового тракту, суглобного ревматизму, геморою, лихоманки та головного болю.

Препарати на основі бадану мають протизапальну, протимікробну, сечогінну, кровоспинну, ранозагоювальну, в'язку дію, зміцнюють стінки капілярів, звужують судини, знижують артеріальний тиск, збільшують частоту серцевих скорочень.  

Барвінок

Рослина барвінок (лат. Vinca) представляє рід вічнозелених і листопадних сланких напівчагарникових або багаторічних трав'янистих рослин родини Барвінкові, що зростають в Азії, Північній Африці та Європі. З латини vinca перекладається як «обвивати», і це характеризує здатність барвінку стелитися по землі і виживати в суворих умовах, через що трава барвінок стала символом життєвої сили і живучості.

У народній медицині барвінок застосовують із часів Діоскорида і Плінія Старшого, в Китаї катарантусом лікували гіпертонію, а на Кавказі місцеві види барвінку застосовували як в'яжучий, протимікробний, ранозагоювальний, судинорозширювальний, кровоспинний і кровоочисний засіб. Лікували барвінком цингу, кольки, поганий запах з рота, зубний і головний біль, лихоманку, статеву слабкість, туберкульоз, діабет, застуду, жіночі нездужання і багато іншого. Зовнішньо використовували при кровотечах із носа, матки, для примочок при висипах, свербінні, шкірних екземах та ранах.

Ехінацея (лат. Echinacea) належить до роду багаторічників родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує 9 видів. Родом ехінацея зі сходу Північної Америки. З грецької мови назва рослини перекладається як «їжакова» або «колюча, як їжак». Найвідоміший вид у роду – ехінацея пурпурова, вона ж рудбекія пурпурова, яка широко застосовується в народній і традиційній медицині, а також у декоративному садівництві.Трава ехінацеї містить полісахариди, флавоноїди, дубильні речовини, сапоніни, оксикоричні й органічні кислоти, фітостерини, смоли та ефірні олії. У кореневищі теж містяться ефірні, а також жирні олії, смоли, ферменти, макроелементи у вигляді калію і кальцію та мікроелементи селен, срібло, цинк, марганець, молібден і кобальт. Препарати з ехінацеї пурпурової мають противірусну, протимікробну, ранозагоювальну і протигрибкову дію, зміцнюють імунітет, надають допомогу при фізичній і психічній перевтомі. Під препаратами маються на увазі сік, відвари, настоянки й екстракти ехінацеї пурпурової. Настоянка, наприклад, має властивість загоювати опіки і підвищує потенцію. У народній медицині соком зі свіжих суцвіть рослини лікують рани, а застосування всередину прискорює згортання крові.

Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор'ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».До складу звіробою входить безліч корисних речовин, що й зумовлює його цілющу дію на організм людини. Рослина містить рутин, кверцетин, нікотинову й аскорбінову кислоти, цукри, сапоніни, каротин, холін, фітонциди, ефірну олію, гіркі, смолисті й дубильні речовини. Цей багатий склад дозволяє використовувати звіробій для лікування багатьох захворювань. Завдяки елементам, які містить звіробій, він є антисептичним, протиревматичним, антибактеріальним, антисептичним, болезаспокійливим, ранозагоювальним, сечогінним, жовчогінним і протиглистовим засобом, застосовуваним як у народній, так і в офіційній медицині. Настої звіробою на воді застосовуються для лікування ревматизму, застуди, захворювань печінки, сечового міхура й шлунку, геморою, енурезу, головних болів і жіночих хвороб. Лікувальні властивості звіробою безперечні й давно вивчені, але зовсім недавно науковці виявили, що рослина має антидепресивну дію і позитивно впливає на нервову систему. Цінність цього відкриття в тому, що звіробій на відміну від заспокійливих засобів хімічного походження не викликає побічних ефектів.